Майстер і Маргарита - Страница 143

143

48

Римського прокуратора називати — ігемон. — Ігемон (гр. ηγεμών — гегемон, єгемон) — правитель, вождь, владика, звертання до особи, наділеної верховною владою. Саме цим титулом скрізь іменується прокуратор у грецькому та в церковнослов’янському текстах Евангелій (Мт. 27: 2). У час написання роману слова «гегемон», «гегемонія» дуже часто зустрічалися у засобах масової (партійної) інформації як політичні терміни: більшовики завжди говорили про «гегемонію пролетаріяту» в революції і в керівництві державою. Реальним гегемоном був товариш Сталін.

49

Єшуа <…>Га-Ноцри. —

Єшуа (гр. ’Ιησους, лат. Iesus) — єврейська вимова імени Ісуса (Спас, Спаситель).

Га-Ноцри — назарянин чи назаретянин, прізвисько Ісуса, що вказує на його зв’язок з Назаретом (євр. — Нацрат або Ноцрат; араб. — Ан-Насира) — містом у Галилеї, де жили Йосип і Мати Ісуса, і де Він провів перші 30 років свого життя. Саме так це ім’я відтворено івритом в ізраїльському виданні роману (переклад П. Криксунова, 1999). Прізвисько може виводитися також з єврейського «назорей» [назир] як [Га-Нозри] — з назореїв, тобто з особливої касти посвячених (див., напр., російський та грецький текст Ів. 19: 19). Ті, хто дав обітницю назорейства, утримувались від тілесних розкошів, вина, не стригли волосся і взагалі уникали всякого осквернення. У Новому Заповіті назореями були Іван Хреститель та Сам Христос (див. прим. ).

50

З міста Ґамали… — Ґамала (від євр. [ґамль] — верблюд; інші назви: Ґамла, Ел-Агдаб) — містечко в Галилеї, на Голанських висотах на схід від Тиверіядського озера (Галилейського моря), завойоване та заселене євреями Иродом Великим. На думку деяких авторів, тут народився Ісус (загальноприйнятим місцем народження Ісуса вважається Витлеєм).

51

Якої ти крови? — Я певно не знаю…<…> Мені казали, що мій батько був сиріянин… — Авторський відступ від евангелійних реалій: Ісус Христос — Син Бога Отця від вічности, що став сином Марії, коли надійшла «повня часу». Відомості про земну рідню Ісуса подибуємо в Евангеліях (Мт. 1: 1-20; Лк. 1: 27–32). За часів Ісуса Палестина входила до складу римської провінції Сирії. Відтак земний батько Ісуса Йосип міг бути «сиріянином».

52

Чи знаєш ще якої мови, крім арамейської? — Знаю. Грецької. — Те, що, відповідаючи римському (латиномовному) прокураторові-аристократу, першою з відомих йому мов Єшуа назвав грецьку, слід вважати проголошенням своєї приналежности до дуже непростолюдного гурту. Уся система освіти дітей із заможніших родин у граматичних та риторичних школах Римської імперії була запозичена з Атен та гелленістичного Сходу, з обов’язковим навчанням грецькій мові та літературі, а вчителями та вихователями були переважно греки. Знання грецької мови не-греком вважалося за часів Тиберія ознакою високої освічености та певного аристократизму. Ствердна відповідь на наступне запитання прокуратора — «ти, може, знаєш і латинську мову?» — ставить Єшуа на щабель, принаймні освітній, не нижчий від Пилатового. Про позитивне сприйняття цього підтексту Пилатом свідчить його наступне запитання: «Чи в якій з грецьких книжок ти прочитав про це?», а також пропозиція учневі Єшуа, Левійові Матвію місця бібліотекаря в своєму зібранні книг. Чи володів цими мовами реальний Ісус, невідомо.

53

Геть нічого з того, що там записано, я не казав <…> спали ти, на Бога, свій пергамен! — Вкладені до вуст Єшуа слова на доказ історичної недостовірности Евангелій (у цьому випадку від Матвія — див. прим. ), потверджувані у тексті роману Воляндом та Берліозом: «…геть нічого з того, що написано в Евангеліях, не відбувалося насправді ніколи, і якщо ми почнемо посилатися на Евангелія як на історичне джерело…». Заклик спалити пергамен не узгоджується з твердженням Волянда, що «рукописи не горять» (див. прим. ).

54

Левій Матвій — Левій (гр. Λευίν, лат. Levi) — митар (збирач податей), син Алфея (Мр. 2: 14), якого Ісус покликав за собою, коли той збирав податі (Мт. 9: 9, Мр. 3: 18 Лк. 6: 15) і який, кинувши усе, пішов за Ісусом «і справив у своїм домі велику гостину для Нього» (Лк. 5: 27–29).

Матвій-митар (гр. Μαθθαιος ο τελώνης, лат. Matthaeus publicanus) — так названо Левія в Евангелії від Матвія (10: 3). Вважається автором першого Евангелія.

55

…на дорозі у Витфагії… — Витфагія (Виффагія — євр. [Бет-паги] — дім смокв, місце смокв) — невелике містечко на південно-західному схилі Оливної гори біля Витанії (Мт. 21: 1; Мр. 11: 1; Лк. 19: 29 — див. прим. ). Жодних слідів його зараз немає, точне положення невідоме.

56

…над кінними статуями гіподрому… — Гіподром — у романі відтворюється грецька вимова слова, що увійшло до сучасної української та російської мови у звучанні «іподром» (ιππόδρομος: ιππός — кінь і δρόμος — біг, дорога, вулиця) — поле з кільцевою дорогою для випробування коней та кінноспортивних змагань, побудоване в Єрусалимі Иродом Великим за римським звичаєм. З палацу Ирода Великого Пилат міг бачити не гіподром, «що розкинувся далеко долі справа», а будівлю театру (також побудовану Иродом), показану на багатьох плянах давнього Єрусалиму. Гіподром не могли прикрашати жодні скульптури, бо це вважалося юдеями идолопоклонством і більшістю населення сприймалося б як блюзнірство (див. прим. , ).

57

…гукнути собаку Банґу… — Окличка собаки Банґа виводиться від слова нижньонімецького (германського) діялекту Bange — страх, жах; у німецькому перекладі транслітерована як «Banga». Це ім’я єдиної близької Пилатові істоти та найвірнішого охоронця добре узгоджується не лише з величним, велетенським, хоробрим, безстрашним собакою, здатним наганяти страх на нападників, але й з германським походженням самого Пилата (див. прим. ). Цим прозвиськом Булгаков називав свою другу дружину (до 1932 р.) — Любов Євгенівну Бєлозерську (1895–1987) за її свідченням: Люба — Любанґа — Банґа. Підкреслювана в романі самотність Пилата є авторським перебільшенням. Згідно з Евангелієм (Мт. 27: 19) він мав дружину, яка товаришила йому під час відвідин Єрусалиму. Під час допиту Ісуса вона вдалася до неприпустимої за римськими законами дії: вона втрутилася до посадових справ свого чоловіка й застерегла Пилата, щоб той не зробив Праведникові кривди, «бо сьогодні вві сні я багато терпіла з-за Нього» (Мт. 27: 19). Відоме й її ім’я — Клавдія Прокула (Claudia Procula).

143