…його законна мегера… — Мегера (гр. Μέγαιρα, лат. Megaera) — ім’я однієї з ериній (евменід; латинська назва: фурії), богинь-месниць, що уособлювала заздрощі та гнів. Зображалася у вигляді огидної баби зі зміями замість волосся, з вишкіреними зубами та з бичем або смолоскипом в руках. Означає злу й сварливу жінку.
…пан Жак із дружиною! — Жак ле Кер (Jacques le Cœur, 1395–1456) — багатий купець, який служив радником французького короля Карла VII. У 1440 р. король пожалував йому дворянство, а в 1450 р. доручив керування фінансами країни. Разом з королем займався альхемією, тобто добував схожий на золото метал, що йшов на виготовлення фальшивої монети. Був заарештований за підозрою в отруєнні коханки короля Аґнеси Сорель, виготовленні фальшивих грошей, фінансових надуживаннях та державній зраді, але участи короля не виказав; через три роки ув’язнення був вигнаний з Франції. Помер власною смертю, а не був повішений, як видно з тексту роману. Посмертно реабілітований королем Карлом VІІ.
Граф Роберт… —
Граф (нім. Graf) — дідичний шляхетний титул, середній між князем та бароном (див. прим. )
Роберт Дадлі (або Дедлі), граф Лестер (Robert Dudley, Earl of Leicester, 1532–1588) — фаворит (коханець) англійської королеви Елисавети І, підозрюваний (без достатніх доказів) в отруєнні своєї дружини леді Емі Дадлі (Робсарт) з метою одруження з королевою; помер власною смертю.
…флякона з білою сіллю. — Біла сіль — нюхальна сіль, ароматизована суміш однієї з солей амоніяку (карбонату, хлориду) та амоніякової води — для виведення зі стану запаморочення або запобігання такого стану.
…фрачники та нагі жінки з ними, що відрізнялися одна від іншої лише кольором пір’я на головах та черевиків. — Цікаво, що для чоловіків — учасників балю було встановлено офіційний фрачний однострій, прийнятий у реальному часі проведення балю, незалежно від епохи походження учасників. Дивно, звичайно, бачити Малюту Скуратова чи Каліґулу у фраку. В СССР 30-х років XX ст. фраком користувалися, мабуть, лише музиканти, актори та дипломати. Нагота жінок, «що відрізнялися одна від іншої лише кольором пір’я на головах та черевиків» відповідає средньовічному уявленню про те, що відьми на своїх шабашах оголюються, залишаючи лише маски на обличчях, щоб анонімно блудити із самим дияволом. У християнстві нагота має подвійний сенс: вона представляє або мученика, відсутність власности, або шляхетну відмову від земних благ, покарання, або поганське чи сатанівське соромітство.
…пані Тофана. — Джулія Тофана (Signora Tofana, Giulia Tofana) мешканка Палермо та Неаполя, яка виготовляла й продавала у пляшечках із зображенням Св. Миколая, маскуючи під косметичний засіб або свячену воду, винайдену нею отруйну рідину (aqua Tofanae — тофанська вода). Рідина містила арсен та, можливо, екстракт беладони. Смерть наставала поволі й безболісно. Цією рідиною було отруєно понад 600 чоловік. Отруйниця була заарештована 1709 р. й після катування задушена у в’язниці в Неаполі (за іншими джерелами — 1676 р. в Палермо).
…еспанський чобіток… — середньовічне знаряддя тортур у вигляді двох дерев’яних жолобів, узятих у металеву петлю чи зашморг, у які затискалася нога (або ноги) за допомогою закручування ґвинтів або забивання кілків аж до розтрощення кісток. Вживався переважно з метою встановлення відьмацтва. При запереченні жертвою своєї провини половини чобота затискалися усе міцніше.
До неї камеристка приставлена… — Камеристка (від італ. camera — кімната) — кімнатна або особиста служниця при господині.
…Фрида, Фрида, Фрида! Мене звати Фрида, о королево. — За знайденими записами Булгакова, образ Фриди запозичений з книги швайцарського психіятра А. Фореля «Статеве питання» (A. Forel, Die sexuelle Frage. — München: Reinhardt, 1905; російський переклад 1909 р., С. Петербург): за вбивство дитини Фриду Келлер було засуджено до страти, згодом цей вирок було замінено на довічне ув’язнення. Задушення дитини носовичком належить іншій фігурантці твору Фореля — дівчині зі Шльонська на прізвище Конєцко (так у Фореля; правильно: Конєцка — Koniecka). Маргарита (Ґретхен) з «Фауста» Ґете — твору, під значним впливом якого перебував Булгаков, — також вбила свою дитину.
Маркіза… — Маркіз — (фр. marquise) західноєвропейський аристократичний титул, середній між графом та герцогом. Тут йдеться, певно, про маркізу Марі-Мадлен-Маргерит д’Обре де Бренвійє (Marie-Madelaine-Marguerite d’Aubray, marquise de Brinvilliers, 1630–1676), відому отруйницю, яка за допомоги коханця Ж.-Б. де Ґодена де Сен-Круа здобула в одного з королівських аптекарів отруту, яку випробувала на декількох пацієнтах у лікарні, а затим отруїла свого батька, двох братів та сестер, щоб заволодіти їхнім маєтком; замах на чоловіка був невдалим. Її злочини, а також намір отруїти невістку й сестру вийшли на яв після смерти Ґодена. Втекла від арешту за кордон, але була впіймана у Люттиху (Льєжі) й обезглавлена (за іншими джерелами спалена) в Парижі.
Пані Мінкіна… Ах, яка ж гарна! Дещо нервозна. Навіщо їй було пекти покоївці обличчя щипцями до завивки? — Анастасія Федорівна Мінкіна — Шумська (рік народження невідомий), дочка цигана Хведьки Мінкіна, «домоправительниця» та коханка графа Олексія Аракчеєва, відома своєю владолюбністю та жорстокістю. Вбита дворовими людьми 10 вересня 1825 р. в його маєтку в селі Грузіно Новгородської губернії. Обставини убивства Булгаков узяв з Енциклопедичного словника Брокгауза і Ефрона (1896, т. 19, с. 374): «В 1825 г. М.[инкина] систематически стала истязать комнатную девушку, красавицу Прасковью: она жгла ей лицо щипцами для завивки волос, вырывая куски мяса. Страдалица вырвалась и убежала на кухню к брату. Последний схватил нож, бросился в комнату М.[инкиной] и зарезал ее.».