Майстер і Маргарита - Страница 158

158

201

Замість цього уступу у виданні 1973 р. стоїть такий уривок:

«— Пам’ятаю, пам’ятаю цей клятий вкладний аркуш до газети, — бурмотів гість, малюючи двома пальцями рук у повітрі газетний аркуш, і Іван здогадався з подальших плутаних фраз, що якийсь інший редактор надрукував великий уривок з роману того, хто називав себе майстром.

За словами його, минуло не більше двох днів, як в іншій газеті з’явилася стаття критика Аримана, яка називалася «Ворог під крилом редактора», в якій говорилося, що Іванів гість, користаючись з недбалости та неуцтва редактора, зробив спробу пропхнути до друку апологію Ісуса Христа.»

202

…мого нового знайомого було звати Альоїзій Могарич… — Прототипом Могарича вважають журналіста та драматурга Сергія Олександровича Єрмолинського (1900–1984), з яким Булгаков познайомився 1929 р. Новий знайомець відразу ж не сподобався тодішній (другій) дружині Булгакова Любові Євгенівні Бєлозерській через його настирливу цікавість до творчости Булгакова: «Роби, як знаєш, але кажу тобі, що ця людина справляє на мене враження гидотне». Згодом і Булгаков став підозрювати Єрмолинського у зраді та донощицтві, але, за щоденниками О. С. Булгакової, за кілька днів перед смертю підозри відкинув. Цим, можливо, пояснюється вилучення Булгаковим цього фраґменту, що увійшов лише до одного видання роману (1973), та який у нашому перекладі набрано письмівкою.

А втім, образ Альоїзія Могарича можна вважати й збірним, джерелом якого є стосунки Булгакова з особами, які часто відвідували його дім, зв’язок яких з органами безпеки був йому відомий або підозрювався. Це адміністратор МХАТ та штатний співробітник ОГПУ, чоловік Ольги Сергіївни Бокшанської, сестри дружини Булгакова Олени Сергіївни, Євген Калужський, сама Ольга Сергіївна, актор МХАТу Г. Г. Конський, перекладач Е. Л. Жуховицький та журналіст К. М. Добраницький — обидва штатні співробітники ОГПУ.

Могарич (або магарич, або могорич) — слово арабського походження, що означає частування (звичайно з випивкою) з нагоди укладення угоди або за якусь послугу, хабар.

203

У виданнях 1966–1967, 1989 та 1990 рр. замість цього великого фраґмента, виділеного письмівкою, дуже істотного для сприйняття фабули роману, знаходимо такий невеликий текст: «— Настали безрадісні осінні дні, — вів далі гість, — жахлива невдача з цим романом як ніби вийняла з мене частину душі. Власне кажучи, мені більше не було чого робити, і жив я від побачення до побачення. І от в цей час сталося щось зі мною. Чорт знає що, у чому Стравинський, певно, давно вже розібрався. А саме, найшла на мене туга і з’явилися якісь передчуття.»

204

…стукнувши прес-пап’є об стіл. — Прес-пап’є (фр. presse-papiers) — тягар до притискання паперів до столу або письмовий прилад у вигляді бруска з округлою основою, до якої прикріплено промокальний папір для швидкого висушування написаного чорнилом тексту.

205

…білого сухого «Ай-Даниля». — «Ай-Даниль» — марка вин, вироблюваних з місцевих сортів винограду на заводі у селищі Ай-Даниль (Данилівка) на Південному березі Криму (колишнє володіння князя М. С. Воронцова).

206

Здавайте валюту! — Цей заклик, повторений у тексті роману чотири рази, віддзеркалює атмосферу 1930-х років, коли після згортання нової економічної політики (неп) було запроваджено валютну монополію — виключне право держави на операції з іноземною валютою, золотом та коштовностями. Зберігання коштовностей понад встановлену норму (на одну особу), зберігання та використання валюти як платіжного засобу під час дії роману карно заборонялося. Ці активи підлягали обмінові в установах Держбанку на паперові червінці («совзнаки» — див. прим. , ) або на бони для платежів у системі «Торгсін» (див. прим. ); в разі виявлення вони підлягали конфіскації, а їх власник — репресіям. Особливо безнадійним було положення тих, хто ні коштовностей, ні валюти не мав, але на кого до органів НКВД надійшов донос. Допит таких людей зазвичай закінчувався ув’язненням, примусовим лікуванням у закритій психіятричній лікарні або смертю.

207

…опинився в театральній залі, де під золоченою стелею сяяли кришталеві жирандолі, а на стінах кенкети. — Під театральною зальою слід розуміти Колонну або Жовтневу (Октябрьську) залю Дому Спілок (Большая Дмитрівка, 1, Театральна площа — див. прим. ) у якій відбувалася низка інсценізованих Сталіном після вбивства С. М. Кірова (1934) «відкритих процесів» над опозиціонерами: процес «об’єднаного центру» із звинуваченими Каменевим, Зинов’євим і ін. (серпень 1936 р.), над «паралельним антисовєтським троцькістським центром» у складі П’ятакова, Радека, Серебрякова, Сокольникова і ін. (січень 1937 р.), процес «антисовєтського правотроцькистського блоку» з участю Бухаріна, Рикова, Ягоди, Крестинського та ін. (березень 1938 р.). Перед цим, з 12 квітня 1933 р. в Колонній залі проходив процес інженерів англійської фірми «Віккерс». Усі ці процеси проводилися у вигляді театральних видовищ, галасливо, широко и настирно пропагувалися у засобах масової інформації (газета, радіо) і цілком могли наснитися Никанорові Йвановичу.

Кенкет (фр. quinqet, від імени винахідника, французького фармацевта Антуана Кенкета — Antoine Quinqet, 1745–1803) — давній настінний світильник, у якому резервуар з пальним розташовувався вище від пальника, із скляним пляфоном; у романі відповідає бра (фр. bras — рука, плечо), настінному канделяброві з однією або кількома лямпочками.

208

…артист у смокінґу… — Смокінґ (англ. smoking jacket — піджак для куріння) — чорний широко відкритий на грудях піджак з довгими, обшитими лиснючою тканиною вилогами.

158