Майстер і Маргарита - Страница 176


К оглавлению

176

Скабічевський Олександр Михайлович (1838–1910) — російський критик і публіцист, «Літературні спомини» якого (видані 1928 р.) містять розлогий опис пожежі в Міністерстві внутрішніх справ у С.-Петербурзі. Представляючись цими прізвищами, герої ніби віщують незабарну пожежу «Грибоєдова».

379

…як бедуїнський бурнус…

Бедуїни (араб. [bedawi] — мешканець пустелі; мн. beduan) — загальна назва арабських племен, які на відміну від мешканців міст і сіл, що живуть землеробством та торгівлею, ведуть вільний, кочовий спосіб життя.

Бурнус (араб. [burnus], фр. bournous) — широкий плащ із грубої вовняної тканини, здебільша білого кольору, що його носять араби-бедуїни.

380

…в архітектівського з’їзду урвав… — Йдеться про 1-й всесоюзний з’їзд архітектів, що відбувався у Москві, в Колонній залі Дому Спілок 16–26 червня 1937 р. Ця дата, мабуть, маркує час написання фраґменту, але не збігається з часом дії (травень).

381

…доїдала свинячого ескалопа… — Ескалоп (фр. escalope) — смажена страва з нарізаних із поперекової чи задньої частини туші шматків м’якоті із залишеним по краях шаром сала.

382

…два важкенькі балики… — Балик (тюрк. balık — риба) — просолена в’ялена або копчена хребтова частина красної риби (осятровий балик); інколи цю назву вживають до відповідно виготовлених великих шматків м’яса або інших видів риб.

383

…цокалися другою чаркою пречудової холодної московської подвійної очистки горілки… — Московська горілка («московская водка») — найпопулярніший в СССР міцний алькогольний напій (вміст алькоголю 40 %). Назва «московская водка» відома з XVI ст. на означення традиційного напою, вироблюваного лише на Московщині, як гарантія якості продукту, який вимагав запровадження державної монополії на «хлібне вино» та відповідного оподаткування на користь царя (кримського хана Довлат-Гірея). Це вино можна було придбати лише у царевій корчмі («царьов кабак»), спорудженій близько 1555 р. Іваном Грозним у Москві на Балчугу (нині коротка вулиця між Москвою-рікою та Водовідвідним каналом) для опричників. Лише з XX ст. ця назва стала вживатися до одного з сортів горілки, вироблюваної за певним рецептом у багатьох лікеро-горілчаних заводах Російської імперії.

384

…троє чоловіків із туго оперезаними ременями таліями, в крагах та з револьверами в руках. — Краги (від нім. Kragen — комір, горло) — Накладні халяви з ґудзиками, що їх носять з черевиками замість чобіт.

385

…на кам’яній терасі однієї з найгарніших будівель у Москві… — Йдеться про так званий «Дім Пашкова» або «Пашків дім» (Пашков дом), величну білокам’яну споруду в стилі клясицизму на Ваганьківському пагорбі над Москвою-рікою, поблизу кремля, на розі вулиць Мохової та Знам’янки, зведений у 1784–1786 рр. архітектом В. І. Баженовим (1737/38–1799) на замовлення багатого шляхтича, капітан-поручника ляйб-гвардії Семенівського полку, сина денщика Петра І, Петра Єгоровича Пашкова (1726–1790). 1839 р. за царським повелінням будинок було придбано для Університетського шляхетного інституту, з 1852 р. в ньому містилася московська 4-а гімназія, з 1862 Рум’янцевський музей, нині (з 1926 р.) — частина Російської державної бібліотеки.

386

Волянд <…> дивився на неосяжне зборище палаців, величезних кам’яниць і маленьких, приречених на злам халуп. — Слова «приречених на злам» стосуються не лише халуп, але й усіх будівель у полі його зору. Волянд дивився з високої тераси в напрямку зруйнованого храму Христа Спасителя (на південь), де вже велася будівля химерного Палацу Совєтів (див. прим. ). За сталінським пляном генеральної реконструкції Москви уся прилегла територія, тобто простір між Арбатом, бульварами Садового кільця та Москвою-рікою, підлягала очищенню від історичної забудови та переплянуванню. Тераса (чи пак бельведер) Дому Пашкова справді була однією з найбільш високо розташованих точок Москви того часу. Сцена, схожа на описану в романі, за легендою, трапилася 1818 р. Коли під час свого перебування в Москві прусський король Фридрих-Вільгельм III (батько дружини Миколи І, імператриці Олександри Федорівни, в дівоцтві Фредерика-Люїза-Шарлотта-Вільгельміна) виявив бажання подивитися панораму зруйнованого після нашестя Наполеона міста, його разом з двома синами привели саме на бельведер Дому Пашкова. Звідси вони справді побачили «неосяжне зборище палаців, величезних кам’яниць і маленьких, приречених на злам халуп» — те, що залишилося від міста після пожежі 1812 р. Ставши на коліна, прусський король поклав три доземні поклони Москві, промовляючи: «Ось вона, наша рятівниця». Ця сцена зображена на картині М. С. Матвєєва (1896, Третяківська ґалерія). Цю картину, без сумніву, міг бачити Булгаков, і саме руїну, цього разу сталінську, та пожежу («— А чого це дим там, на бульварі? — То горить Грибоєдов») бачать з тераси Волянд та Азазелло.

387

Яке цікаве місто, чи не правда? <…> — Мессіре, мені більше подобається Рим! — Алюзія на зазіхання Москви на ролю «третього Риму» — політичну теорію ХV — ХVІ ст. ст., яка приписувала Москві значення всесвітнього політичного та духовного центру. Московські царі проголошувалися наступниками римських («перший Рим») та візантійських («Константинополь — новий (другий) Рим») імператорів. Ця теорія відповідала більшовицькій тезі про Москву — столицю світової комуністичної імперії. Те, що діялося під час написання роману в «третьому Римі», було, звичайно, цікаве для стороннього спостерігача, але, як на Азазелла, було б краще, щоб «перший Рим» залишився останнім.

176