Майстер і Маргарита - Страница 174

174

357

…чи не заподіяв він собі смерть? — О ні, прокураторе… —

Авторський відступ від евангелійних реалій. Згідно з Новим Заповітом, Юду не було вбито, він, побачивши наслідки своєї зради й розкаявшись, повернув гроші первосвященикам і повісився (Мт. 27: 3 і далі) або загинув наглою смертю: «…він тріснув надвоє і все нутро його вилилось…» (Дії 1: 18). 30 юдиних срібняків священики не могли покласти до скарбниці храму, оскільки вони є ціною крови; на них було куплено місце під поховання бездомних. Обговорення версій смерти Юди в романі свідчить про велику справність таємної служби при прокураторі (алюзія на провокації такої ж служби НКВД СССР часу дії позабіблійної частини роману).

358

…протягом години викопала глибоку яму і в ній поховала трьох страчених. — Авторський відступ від біблійних реалій. Поховання Ісуса відбулося за пророцтвом Ісаї (Іс. 53: 9): спочатку було призначено поховати Його (отрока Божого) разом із злочинцями, але поховали Його окремо, в багатого, бо провини Він не вчинив, і не було в його устах омани. Тіло Ісуса за дозволом Пилата забрав «муж багатий із Ариматеї на ім’я Йосип», який оповив Його чистою плащаницею та поклав Його в новому своєму гробі, який він висік у скелі і, приваливши великого каменя до дверей гробу, пішов (Мт. 27: 57–60 — див. також прим. ).

359

…покажи хартію… — Хартія (гр. χάρτης, лат. charta — аркуш [папірусу], грамота) — старовинний рукопис, або штука матеріялу, на якому його написано.

360

…ми їли солодкі весняні бакуроти… — Бакуроти (від євр. [бакора], мн. [бакурот] — фрукт-первісток або лат. bacca — ягоди або круглі плоди) — недозрілі або передчасно дозрілі ранні плоди інжиру або смоківниці (смокви, фіґи). Цей запис є ніби чернеткою до Евангелії, де Левій Матвій опише гнів Ісуса по невдалій спробі скуштувати фіґи з неплідного дерева (Мт. 21: 18–19; Мр. 11: 12–14), і водночас ремаркою: згодом Йому й апостолам вдалося-таки вгамувати голод від дерева плідного.

361

…розбирати й зберігати папіруси… — Папірус (гр. πάπυρος, лат. papyrus) — найдавніший матеріял до письма, що виготовлявся у стародавньому Єгипті з тростини, на яку були багаті узбережжя Нілу, та яку згодом вирощували в культурі. Таку саму назву мають стародавні рукописи на цьому матеріялі.

362

…не спав цілий поверх в одній з московських установ, і вікна в ньому, що виходили на заллятий асфальтом великий майдан… — «Установа», про яку йдеться, яка чимало разів згадується в романі та яка ані разу не називається своїм ім’ям (як це було й в реальному житті у час написання роману) — Головне управління державної безпеки (Главное управление государственной безопасности — ГУГБ) при Народному комісаріяті внутрішніх справ (Народный комиссариат внутренних дел — НКВД), наступник органів ВЧК, ГПУ, ОГПУ, попередник МГБ (Министерство государственной безопасности) та КГБ (Комитет государственной безопасности) — таємна служба, що здійснювала тотальне стеження та репресії. Офіційний будинок «установи» містився при Луб’янському майдані (за совєтських часів площа Дзержинського) у Москві.

363

…в домі біля Кам’яного мосту… — Йдеться про так званий «Дім Уряду», більш відомий під назвою «Дім на набережній» — адміністративно-житловий комплекс стилю конструктивізму, зведений 1931 р. за проектом архітекта Б. М. Йофана. Будинок розташований «на Болоті» (вул. Серафимовича, 2 [до 1932 р. Всехсвятська], Берсенєвська набережна) на острові між стрижневим руслом Москви-ріки та Водовідвідним каналом; поруч з будинком лежить Великий Кам’яний міст. Тут мешкали визначні партійні та державні керівники, дипломати, конструктори, письменники тощо. У 1936–1937 рр. тут мало не щодня відбувалися труси, арешти та виселення сімей засуджених (що сталося й з Семплеяровим, якому невдовзі довелося очолити грибозаготівельний пункт у Брянську). Чимало цікавого про цей дім можна дізнатися з повісті його мешканця, російського совєтського письменника Ю. В. Трифонова (1925–1981) «Дом на набережной» (1976). Проживання у цьому престижному будинку Аркадія Аполлоновича Семплеярова свідчить про досить високе положення його та очолюваної ним нікому не потрібної Акустичної комісії (див. прим. ).

364

…Римського виявлено в номері чотириста дванадцятому готелю «Асторія»… — «А с т о р і я» — один із найбільш знаменитих та престижних готелів Санкт-Петербурга (Ісакіївський майдан, Велика Морська вул., 39), відкритий 1912 розбудований за проектом архітекта Ф. Лідваля в стилі «північного модерну» XX ст., реконструйований у 1987–1991 рр. У старому готелі було 436 номерів, після реконструкції — 223, три ресторани та інші об’єкти готельної інфраструктури. У цьому готелі гостював М. Булгаков під час відвідин Ленінграда. Назва готелю походить від імени одного з найбільших та найбагатших підприємців та комерсантів США, вихідця з німецького містечка Вальдорфа, Йоганна Якова Астора (Johann Jacob Astor, 1763–1848), засновника міста Асторія у штаті Ореґон. У 1897 р. правнук Й. Я. Астора Джон Джейкоб Астор IV відкрив у Нью-Йорку готель о назві «Асторія», який, об’єднавшись із зведеним поруч чотирма роками раніше готелем «Уолдорф», зажив слави найбільш фешенебельного готелю світу. Згодом, щоб привабити постояльців, багатьом новим готелям стали давати назву «Асторія».

365

…був у папасі, в бурці поверх нічної сорочки… — В одній з ранніх версій роману Стьопу Лиходєєва було викинуто не до Ялти, а до Владикавказу. Цей елемент кавказького кольориту не було усунено при остаточному редагуванні твору. У Криму навряд чи можна було придбати такі кавказькі атрибути як папаха чи бурка (див. прим. ). Проте в епілозі автор (руками Коров’єва) «нап’яв йому повстяного капелюха» — це характерний (кримськотатарський?) предмет одягу, який залюбки носили усі відпочивальники в Криму й привозили його як сувенір — м’який капелюх з широкими пухнастими по краю крисами. Капелюх цей можна бачити на чабані-Утьосові у фільмі «Веселые ребята» (Мосфільм, 1934).

174