Майстер і Маргарита - Страница 152

152

Пролетар (пролетарій) — той, хто належить до робітничої кляси (пролетаріяту), який в СССР був оголошений гегемоном — керівною силою суспільства (диктатура пролетаріяту). Декларування пролетарського (або з селян-бідняків) походження було в час написання роману передумовою успіху кар’єри письменника, науковця, артиста та будь-якого громадянина, не зайнятого фізичною працею, доказом його лояльности до режиму.

137

Член профспілки? — Типове запитання у добу дії роману при встановленні стосунків громадянина з державною установою. Профспілки, які Ленін назвав «школою комунізму», не були в СССР добровільними об’єднаннями трудящих на захист інтересів своїх членів, вони виконували ролю провідника політики ВКП(б) у галузі трудових відносин, особливо серед безпартійних, з метою більшовизації суспільства. Членство у профспілці визначало можливість працевлаштування та давало дрібні переваги у доступі до певних товарів та послуг: «Пиво отпускается только членам профсоюза» (И. Ильф, Е. Петров. Собрание сочинений. Том 2. — Москва: Гос. изд-во худ. лит., 1961. — С. 24). Якби Іван не був членом профспілки, його, можливо, не прийняли б до елітного (дарма що психіятричного) шпиталю.

138

У виданні 1973 р.: «Пролунав удар, та неламкі шибки за шторою витримали його, і за мить Іван вже корчився в руках у санітарів».

139

…стоїть на постаменті металева людина… — Йдеться про пам’ятник великого російського поета Олександра Сергійовича Пушкіна (1799–1837) у Москві (скульптор О. М. Опєкушин; відкрито 1880 р.). У час написання роману стояв на Тверському бульварі, при Страсній (з 1931 р. Пушкінській) площі; 1950 р. пам’ятник перенесено на протилежний через Тверську вулицю бік Пушкінської площі, до вильоту Страсного бульвару, де він стоїть і тепер.

140

Чи є щось особливе в цих словах: «Буря мглою…»? — «Буря мглою небо кроет…» — перший рядок вірша О. Пушкіна «Зимний вечер» (1825).

141

…стріляв у нього цей білогвардієць… — Йдеться про Жоржа Шарля Дантеса (Georges Charles d’Anthès, барон Геккерн, 1812–1895), який 27 січня 1837 р. на дуелі смертельно поранив Олександра Пушкіна.

Білогвардієць — поширене у 20-х–30-х роках минулого століття наклепницьке окреслення будь-якої особи, лояльність якої до совєтського режиму ставилася під сумнів; до цієї категорії відносили й Булгакова, автора роману «Біла гвардія» (Белая гвардия, написаний 1924, перша публікація в СССР 1966 р. — див. прим. ).

142

…з келихом «Абрау» в руці. — «Абрау-Дюрсо» — відома марка шампанських та столових вин, вироблюваних з місцевих сортів винограду на заводі в селищі Абрау-Дюрсо поблизу Новоросійська; завод заснований князем Л. С. Голіциним.

143

…скорчившись над рибцем… — Рибець (сирть) — цінний вид промислових риб з родини коропуватих, у в’яленому та копченому вигляді делікатесна закуска.

144

…звуками <…> патефона… — Патефон (від назви французької фірми «Брати Пате» (Pathé Frères), засн. 1896 р.) — портативний грамофон із пружинним урухомленням для відтворення звукозапису на плятівках, вироблюваний у вигляді валізки; був дуже популярним у 1930-і–1940-і рр., вживався до середини XX ст.

145

…театру Вар’єте… — Вар’єте (фр. variété — різноманітний) — збірна назва театрів легкого жанру, до репертуару яких входили елементи театрального, музичного, циркового та естрадного мистецтва. Так називався театр у Парижі (Théâtre de variété), у Москві такого театру не було. Але у Москві був інший театр о схожій «закордонно-збірній» назві та характері репертуару — «Мюзик-хол», що містився при Великій Садовій вулиці, 18. Театр проіснував десять років (1926–1936), його було закрито через невідповідність «легкого жанру» совєтській ідеології. Про сумнівну мистецьку якість театру ще у 1929 р. писали Ільф і Петров (фейлетон «Ваша фамилия?» — У кн.: И. Ильф, Е. Петров. Собрание сочинений. Т. 2. — Москва: Гос. изд-во худ. лит., 1961. — С. 459). Саме «Мюзик-хол» слід вважати прототипом театру Вар’єте, який у романі розташовано також на Садовій вулиці.

146

…будинку, покоєм розташованому на Садовій вулиці — тобто в будинку, який в пляні нагадує літеру «П» («покой» — назва літери в кириличній абетці). Прототипом будинку, який в подальшому згадується під номером 302-біс, є будинок «тютюнового короля», мільйонера, власника тютюнової фабрики «Дукат» І. Д. Піґіта при Садовій-Тріюмфальній вулиці, де у 1921–1924 рр. мешкали Булгакови. Після революції цей відрізок Садового кільця було перейменовано на Велику (Большую) Садову вулицю, де будинок одержав номер 10 (див. прим. ).

147

…вдова ювеліра де Фужере. Анна Францівна… — Фахова приналежність, французьке прізвище (від слова fougére — фужер, великий келих на ніжці), зросійщені ім’я та по-батькові навіюють асоціяцію з назвою та долею славетної російської ювелірної фірми, постачальниці імператорського двору, заснованої 1842 р. Ґюставом Фаберже (Gustave Fabergé), яку 1870 р. успадкував Його син, Карл Ґуставович (П’єр Шарль), світової слави золотар, ювелір, емальєр та модельєр. Після революції 1917 р. фірму було експропрійовано, її власник емігрував до Швайцарії (де й помер 1920 р.), а її унікальні вироби різних мистецьких стилів (особливо знаними були пасхальні писанки) були за безцінь розпродані за кордон.

148

Якось вихідного дня <…> згадати б, у понеділок… — З 1929 р. життя у містах СССР було переведено на п’ятиденний («п’ятиднівка»), а згодом на шестиденний («шестиднівка») тиждень як вияв піклування влади про здоров’я трудящих та боротьби з релігійними забобонами. Дні у таких «днівках» позначалися порядковими номерами й не збігалися з днями традиційного семиденного тижня. Ця система проіснувала до 1939 р.

152