Майстер і Маргарита - Страница 137

137

6

…поет Іван Миколайович Понирьов, який писав під псевдонімом Бездомний. — Серед поетів та письменників совєтської доби було поширене, за прикладом Максима Горького (Олексія Пєшкова), прибрання собі псевдонімів, які вказували б на гіркий досвід передреволюційного життя, а відтак свідчили б про вдячну лояльність до нової влади, або ж з метою позначити себе під більш милозвучним найменуванням (Шейнкман — Свєтлов, Дзюбін — Багрицький, Попов — Серафимович тощо). Так Юхим Придворов став Дем’яном Бєдним, Михайло Епштейн — Голодним і багато інших у такому ж роді. Творчість багатьох таких «перейменованих» поетів часто відзначалася апологетичністю та сумнівним мистецьким рівнем. На думку деяких дослідників, прототипом Бездомного може бути «комсомольський» поет Олександр Ілліч Безименський (1898–1973) — це також псевдонім, справжнє прізвище невідоме — який написав п’єсу «Выстрел» (1929) як пародію на п’єсу Булгакова «Дні Турбіних», пародію, різко розкритиковану та осміяну Маяковським. У 1926 р. опублікував «Открытое письмо МХАТу» (Комсомольская правда, 14 жовтня), у якій звинувачував театр у тому, що постановкою «Днів Турбіних» той «дав ляпаса пам’яті мого брата» — звідси Двубратський у романі (Л. Яновская. Комментарии. — У кн. Дневник Елены Булгаковой. — М.: Книжная палата, 1990. — С. 347). Чи не є критика Берліоза написаної Бездомним поеми про Ісуса Христа та сварка Бездомного з Рюхиним відгомоном цього конфлікту? Відтак образ Бездомного слід вважати збірним, таким, що характеризує загальну атмосферу письмацького світу того часу.

7

…у всій алеї, рівнобіжній Малій Бронній вулиці… — У Москві є дві Бронні вулиці — Велика (Большая, в романі не названа) й Мала. Мала Бронна, при якій розташовані Патріярші стави, сполучає Велику (Большую) Садову вулицю з Тверським бульваром, Большая Бронна відходить від Малої під прямим кутом і виходить до Тверської вулиці. Назва вулиць походить від розташованих на них колись майстерень із виготовлення броні — панцирних бойових обладунків.

8

…за Садове кільце… — Садове кільце — головна кільцева магістраль центральної частини Москви на місці земляного валу (знесений після 1812 р.), що складається з восьми вулиць о назві Садова (Садова-Кудринська, Велика (Большая) Садова, Садова-Тріюмфальна, Садова-Каретна, Садова-Самотьочна, Садова-Сухарівська, Садова-Спаська, Садова-Чорногрязька) та ще дев’яти вулиць і трьох бульварів, які утворюють майже правильне коло.

9

…зростом у сажень — Сажень — старовинна міра довжини; існувало 7 видів сажнів, що дорівнювали від 152,7 до 249,4 см. Тут йдеться, очевидно, про трьохаршинний або царський сажень (аршин становить 71,12 см). Зріст громадянина, таким чином, становив близько 2 м.

10

…на славетного Філона Александрійського, на блискучого своєю освіченістю Йосипа Флавія… — Філон Александрійський або Філон-Юдей (гр. Φίλων 'Αλεξανδρείας ή Φίλων ’Ιονδαίος, лат. Philo Alexandrinus vel Philo Judaeus, 20 р. до н. е. — 50 р. н. е.) — філософ і мислитель школи нео-платоністів, грекомовний вчений-єврей, рабин, автор алегоричного викладу Старого Заповіту, який намагався встановити гармонію між світоглядом Мойсея та ідеями Платона. Виходив із засад абсолютної трансцендентности Бога та стоїчно-платонівського вчення про ідеї.

Йосип Флавій (гр. Ιώσηπος Φλάυιος; лат. Josephus Flavius, 37-100 рр. н. е.) — історик-єврей (справжнє ім’я Йосип бен-Матитьяху), учасник антиримського повстання в Юдеї, який здався римлянам у полон. У 67 р. був відпущений імператором Титом Флавієм, узяв його родове ім’я і одержав римське громадянство. Жив у Римі, писав переважно грецькою мовою, автор 7 книг про єврейські війни, 20 книг про єврейські старожитності, написав також свою біографію. XVIII та XX книги «Юдейських старожитностей» (’Ιονδαίκη ’Αρχαιολογία — Antiquitates Judaicae) містять короткі відомості про Христа.

11

…у розділі 44-му славетних Тацитових «Анналів», де йдеться про страту Ісуса, — є нічим іншим, як пізнішою пофальшованою вставкою. — Тацит — (Публій (Гай) Корнелій Тацит — Publius (Gaius) Cornelius Tacitus, 55–117 р. н. е.) — римський історик, оратор та громадський діяч. Йдеться про його твір «Аннали» з 16 книг (Р. Cornelii Taciti Annales Libri XVI), у якому описано період історії Римської імперії від 14 до 68 р. «Христа, від якого ця назва [християни] походить, за царювання Тиберія було страчено за присудом прокуратора Понтія Пилата» (Аннали 15:44; переклад з латини укладача). Ці відомості наводяться Тацитом у зв’язку з описом жорстоких репресій, що їх вчинив п’ятий римський імператор Нерон проти християн, звинувачуючи їх у підпалі Риму (64 р.), щоб спростувати чутки, ніби замовником пожежі був саме він. Свідком розп’яття Тацит, звичайно ж, бути не міг. Твердження Берліоза, що повідомлення про страту Ісуса Пилатом є пізнішою сфальшованою вставкою, являє собою офіційну позицію совєтської атеїстичної пропаганди; нині цей погляд, мабуть, не поділяє ніхто.

12

Немає жодної східної релігії, <…> у якій, як водиться, пречиста діва не породила б на світ бога. І християни, не вигадавши нічого нового, саме так створили свого Ісуса… — Це твердження не відповідає дійсности: серед усіх релігій світу лише у християнстві Сина Божого (Боголюдину Ісуса Христа) народила земна жінка — Пречиста Діва Марія з Назарета — Богородиця (див. прим. ).

13

…про єгиптянського бога Озириса, благостинного бога й сина Неба й Землі, і про фінікійського бога Таммуза, і про Мардука, і навіть про менш знаного грізного бога Віцліпуцлі… — Озирис (правильно: Осирис; гр. ’Όσιρις, єгип. Усир) — один з чільних богів пантеону стародавнього Єгипту, що відігравав подвійну ролю бога родючости та втілення смерти та воскресіння царя, що відповідало єгиптянській концепції божествености царів: по смерті цар ставав Осирисом, богом підземного світу, а живий цар ототожнювався з Гором — богом неба; богиня Ізида була матір’ю царя, а відтак, матір’ю Гора та дружиною Осириса. За Плутархом Осириса було вбито (втоплено) богом Сетом, який розчленував його тіло на чотирнадцять частин, які він розкидав по всьому Єгиптові.

137